07 Вер, 2018

Стандарт творчості

Уже за кілька днів учителі перших класів зроблять перший крок у нову дванадцятирічну українську школу. Як створювався новий державний стандарт, на що у першу чергу потрібно звернути увагу педагогам, чи мають учень і вчитель право на помилку? «Освіта України» поспілкувалася зі співавтором Державного стандарту початкової освіти, заступником директора Інституту модернізації змісту освіти Романом ШИЯНОМ.

Головне, переконаний Роман Богданович, – надихнути вчителів і подолати їхні можливі побоювання. Відбулося ґрунтовне, безпрецедентне за останні роки масове навчання вчителів початкової школи, і швидкий темп упровадження реформи може бути комфортним не для всіх.

БАЛАНС МІЖ УНОРМОВАНІСТЮ І ТВОРЧІСТЮ

Роман Шиян підкреслює, що матеріали, запропоновані вчителям пілотних класів НУШ – модельна навчальна програма для першого класу та навчально-­методичні матеріали, «розписані» по тижнях, – є навіть занадто докладними. Бо, по-перше, було б безвідповідально, за умови швидкого впровадження навчання «по-­новому», залишити вчителя з методичним мінімумом. По-­друге, дух шкільної реформи не передбачає механічного, некритичного використання будь-­яких матеріалів у класі.

– Ці матеріали – лише взірець, який, у принципі, творчий і сучасний учитель може і не використовувати, – зауважує він. – Ми пропагуємо академічну свободу, але розуміємо, що не кожен учитель готовий її прийняти та скористатися нею з максимальною ефективністю для процесу навчання. Щоб створювати своє, треба мати час і вміти це робити. Відверто кажучи, далеко не всі вчителі схильні до такої творчості. Але ми робимо все, аби спонукати їх до цього. Водночас надаємо й готові рішення, якими можуть користуватися педагоги. Так, принаймні, уникнемо занепокоєння – як саме впроваджувати освіту по­-новому? Наголошую: ці рішення для учителів є безкоштовними.

Роман Богданович попереджує: перед початком нового навчального року в соціальних мережах є дуже багато пропозицій щодо придбання методичних і навчальних матеріалів, підприємливі люди пропонують свої власні рішення.

– Основний мотив НУШ полягає в тому, щоб учительські спільноти створювали власні підходи, які відповідали б, з одного боку, їхньому баченню, а з іншого – потребам конкретного класу, саме цих, а не «віртуальних» учнів. Тож бажання механічно використовувати чиїсь готові рішення, та ще й за гроші, вважаю шкідливим, – зауважує Роман Богданович.

УСЕОХОПНА НУШ: НЕ КАЛЬКУВАННЯ, А ВЛАСНИЙ ШЛЯХ

Робота над державним стандартом розпочалася два роки тому, в липні 2016­-го, пригадує Роман Шиян. – Упродовж півроку ми працювали над цілісним підходом, який стосувався б усієї загальної середньої освіти. У грудні 2016-го презентували основи державного стандарту. Це відбувалося за підтримки польського уряду, тому були розмови про те, що ми полонізуємо українську освіту, – посміхається Роман Богданович. – Однак, окрім корисної експертизи з боку колег із Польщі та їхнього досвіду створення та впровадження таких документів, ми дуже мало скористалися їхніми взірцями.

При укладанні вітчизняного держстандарту велику увагу приділили вивченню досвіду Шотландії. Тамтешній оригінальний стандарт, який передбачає розвиток умінь за циклами і рівнями освіти, визнають та високо оцінюють освітяни з різних країн. Окрім шотландської, вивчали досвід ірландської, фінської, канадської (зокрема, провінції Онтаріо), австралійської систем освіти.

– У тому, що стосується початкової школи, ми зазирали навіть в азійські динамічні освітні системи: сингапурську, південнокорейську, японську, – каже Роман Шиян. – Деякі їхні цікаві рішення допомогли нам відшукати власні.

ПЕРЕДУСІМ ОЦІНЮЮТЬСЯ ВМІННЯ

Робота над держстандартом базової освіти триває. Насамперед беруться до уваги європейські документи, пов’язані з упровадженням ключових компетентностей.

– Ми систематизуємо підхід до укладання обов’язкових результатів навчання (ОРН), які визначає стандарт, а також – до очікуваних результатів, що формулюються через Типові освітні програми, – коментує Роман Богданович. – І так відповідаємо на закиди щодо того, що наш стандарт і супутні документи начебто не містять вимірювальної компоненти, оцінювальної складової.

Йдеться передусім про використання рекомендацій Європейського Парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя. Заступник директора Інституту модернізації змісту освіти наголошує, що нова редакція цього об’єднавчого документа, опублікована у січні цього року, дуже добре співвідноситься зі статтями нового Закону «Про освіту»: – У новому документі прямо сказано, що ці рамки є основою для оцінювання – власне, компетентнісного оцінювання, не знаннєвого. Тобто, передусім оцінюються вміння. Адже знання «заховані» у вмінні: людина не може вміти, не знаючи. З іншого боку, знати, не вміючи – це теж нонсенс, адже кому потрібні «мертві» знання? Навіть якщо ти щось зазубрив і гарно склав іспит, то без використання цих знань на практиці вони скоро забудуться. Натомість застосування на практиці актуалізує їх, робить корисними – це і є «сіль» компетентнісного підходу.

КОНСТРУКТОР НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ

Під час підготовки стандарту початкової освіти іноді була досить гостра полеміка всередині групи з його створення. Перший начерк презентовано у травні 2017 року, наступний – у серпні, рівно рік тому.

– Документ вміщував у собі безпосередньо стандарт­першообраз Типової освітньої програми, яка нині існує у двох версіях – так звані НУШ­1 і НУШ­2, – каже Роман Шиян. – Зараз ми працюємо над узгодженням позицій, аби домовитися про єдину Типову освітню програму. Зрозуміло, що не можна нікого обмежувати у рішеннях, але вони мали б реалізуватися на нижчому рівні при моделюванні навчальних програм.

Фактично до кожного обов’язкового результату навчання, що визначається стандартом, маємо «пакет» очікуваних результатів, співвіднесених системою індексів. Це було потрібно для того, щоб автоматизувати процес. Ми зараз випробовуємо так званий конструктор для моделювання навчальних програм. У нього «залитий» стандарт: кожне твердження стандарту, кожен результат має там свою «комірку». І так само – Типова освітня програма за всіма галузями. Якщо в тебе за навчальним планом, який ти обрав або створив, є предмети, що відповідають галузям, об’єднують різні галузі або розділяють галузь на два предмети, то в певному форматі ти просто змішуєш та укладаєш у логічній послідовності очікувані результати, передбачені Типовою освітньою програмою. Тема за темою чи проблемне питання за проблемним питанням. Часом це іде за змістовими лініями, які також передбачені Типовими освітніми програмами, – кожна змістова лінія розгортається в часі, в логічній послідовності. Результат роботи конструктора, фактично, є основою для календарно­-тематичного планування. Першим попрацювати з конструктором запропонують учителям пілотних, уже 2-­х класів НУШ. Після цього його розмістять на електронній платформі, і він стане доступним для усіх учителів.

– Педагог зможе переставляти місцями теми, додавати свої питання, формулювати теми; там є спеціальне поле для опису, скажімо, освітньої діяльності, – коментує Роман Шиян. – По суті, у цьому середовищі учитель зможе створити комплексний електрон­ний документ, у якому буде все – починаючи від навчальної програми і закінчуючи поурочним плануванням, аж до конспекту уроку.

Нині триває робота над удосконаленням оболонки конструктора, щоб робота з ним була максимально простою і зрозумілою для кожного вчителя.

– Ми повинні працювати над подоланням паперотворчості, – наголошує Роман Шиян. – Тому головна ідея створення цього конструктора – дати вчителеві змодельовану матрицю, в якій є багато конкретної інформації, і вже не вимагати від нього інших документів. Ідея – полегшити процес, створити модельне рішення, в якому педагоги можуть складати усе потрібне як завгодно.

– «Як пазл?» – запитуємо.

– Так, хороша аналогія, – відповідає Роман Богданович. – Можливо, не всі шматочки там покладені на своє місце, але вони лежать поруч, зокрема – в освітній програмі. Є основа, яка вже більш ніж наполовину заповнена, але потрібно ще подокладати. Хоча конструктор навіть ліпший за пазл: ти не мусиш припасовувати те, що припасовується тільки в цьому місці, – можна складати довільно. Пілотування розпочнеться у вересні, до нього поступово долучатимуться регіони країни.

Нині завершується робота над створенням навчальних програм з усіх предметів, передбачених Типовим навчальним планом. І до кожного з них у конструкторі моделюються навчальні програми на цілий цикл. Власне, саме конструктор має «замкнути» цикл – порахувати очікувані результати, розподілені між предметами. Наприклад, математика може бути і в інтегрованому курсі, й окремо, українська мова – так само. Але навчальна мета має бути досягнута. Щоправда, перша частина «пакету» розробок для першого класу спочатку буде доступною не в інтерактивному форматі, а у форматі pdf­файлу – його розмістять на сайті НУШ. Але головне – учителі зможуть бачити перспективу на цілий рік.

У другому класі НУШ теми будуть загальнішими, ширшими, ніж у першому, більш узагальнюючими. Наприклад, перша вереснева тема – «Зміни».

– Формулюючи дев’ять тем для другого класу, які будуть презентовані на конференції 21 серпня, ми намагалися зв’язати їх із досвідом попереднього навчального року, – розповідає Роман Шиян. – На відміну від першого класу, для другокласників розроблені не тижневі програми, а наперед відомі помісячні рішення. Тож учитель зможе у місячній перспективі – або у піврічній, як хто встигатиме, – їх підлаштовувати під власні особливості роботи.

Ще одна приємна новина: в електрон­ному вигляді будуть доступні зошити для учнів-­другокласників НУШ, які можна буде роздрукувати. Уже готові два такі зошити, триває робота над наступними.

– Зараз ми випробуємо комплексні тести, – продовжує Роман Богданович. – У рамках часу, відведеного на інтегрований предмет «Я досліджую світ», ми укладаємо комплексне завдання, розраховане на роботу протягом тижня – 7 чи 8 уроків. За цими завданнями учитель зможе в кінці місяця побачити, наскільки учні опанували цю тему, чи досягли вони очікуваних результатів. Ми спробуємо такий підхід, коли в кожен останній тиждень місяця вчитель даватиме такий комплексний тест, який дозволить оцінити рівень засвоєння.

Але повернімося до першого класу. Чотири перші теми, фактично, є адаптаційними: «Я – школяр», «Мій клас», «Мої друзі», «Моє довкілля».

– Тут навіть підручники не потрібні, – зауважує Роман Шиян. – Переступити поріг школи і сприйняти її як своє середовище; виходити за межі школи щодня не тоді, коли треба йти додому, а в процесі навчання – на подвір’ї завжди є багато цікавого.

ПОПЕРЕДУ – ЦІЛЕ ЖИТТЯ

Запитуємо у співавтора Державного стандарту початкової освіти: як пілотування змінило (чи змінить зараз) бачення того, яким має бути навчання в першому класі? – Головний меседж: такий підхід позбавляє необхідності поспішати за програмою, – каже він. – Мовляв, ми це вже пройшли, якщо хтось не встиг – так і буде, будемо якось підтягувати. Але ж у дітей попереду ціле життя, опановувати програмний матеріал похвилинно – це справа непотрібна. Ми наголошуємо на тому, що, роблячи календарно-­тематичне планування, вчитель має резервувати 20 відсотків навчального часу. Їх не потрібно розподіляти. 20 відсотків – це багато, це цілий день на тижні. Прогнозуючи, скільки часу займе та чи інша освітня діяльність впродовж кожного наступного тижня, учитель повинен розраховувати не на п’ять днів, а на чотири. Є дуже багато способів скористатися цим люфтом. Можна надолужити щось, або, навпаки, піти за інтересом учнів, якім цікаво «зануритися» у тему. Щоб не було так, як я часом бачу: в учня є питання, але ми не маємо часу його послухати, бо треба переходити до наступного кроку.

ПРАВО НА ПОМИЛКУ

Ще одним важливим питанням заступник директора ІМЗО вважає подолання педагогами власного страху незнання і помилки. – Навчання нині має бути насиченим новими концептами. Соціальна і здоров’язбережна галузі, громадянська та історична, навіть природнича – всі вони вводять дуже багато нових вимог, очікуваних результатів, які вчителеві часом важко осягнути. Ми переконуємо, що учитель має право на помилку так само, як і учень. На уроках природознавства, наприклад, ми кажемо, що помилка – це не явище, яке треба подолати, а невід’ємна складова дослідження. Вчитель також має право на незнання: не можна знати все на світі, але потрібно вільно, разом із дітьми шукати відповіді на питання, які виникли.

НОВІ СПІЛЬНОТИ

Чи не найбільшим досягненням пілотування першого класу НУШ Роман Шиян вважає створення нових спільнот прогресивного вчительства.

– Чітко централізовані системи працюють значно гірше, ніж розгалужені, – каже він. – Дуже інтенсивна робота проводилася на рівні кожної області – учителі й координатори зустрічалися, часто в неформальній обстановці, створювали групи у соціальних мережах, разом вирішували проблемні питання. Саме ці творчі й відповідальні люди є справжніми генераторами змін. Найголовніше – це взаємодія: не конкурувати з колегами, не «закривати» те, що ти придумав, а спільно шукати вдалі рішення. І – ділитися, щедро ділитися. Тоді поділяться й інші колеги.

Надважливою вважає Роман Шиян роботу з батьками. Адже частина батьківства насторожено ставиться до всеохопного старту НУШ. Треба спілкуватися, розповідати, доводити, що такі острахи є марними.

ЗАХИЩАТИ ПРАВО НА ТВОРЧІСТЬ

Насамкінець запитуємо Романа Богдановича, що відповідати, якщо хтось поставить під сумнів сучасність роботи вчителя?

– Учитель повинен відважно захищати своє право на творчість і, так би мовити, інтимність навчального процесу, – каже він. – Є модельні навчальні програми, рекомендовані міністерством і розробниками державного стандарту, і вчитель на підставі програм, маючи беззастережне право власної творчості, працює щодня з дітьми. Є рамковий документ, і вчитель разом з дітьми шукає найкращі шляхи його втілення.

До речі, дітей з пілотних других класів НУШ ми плануємо залучити до моделювання навчальної програми на третій клас. Хочемо зробити це у травні, з випередженням, щоб урахувати їхню думку. Не для цілої країни, можливо, для області, для конкретної школи.

Це дійсно цікава ініціатива: з одного боку, так можна формувати у дітей уміння ставити запитання і планувати діяльність, а з іншого – засіяти зернинку переконання, що саме вони можуть ініціювати зміни до, здавалося б, таких «загальнодержавних» справ. А там – і до більших змін недалеко.

Валентина СОРОКА, Максим КОРОДЕНКО
«Освіта України», №32 від 20 серпня 2018 року.

Trackback URL: http://polishproject.nus.org.ua/standart-tvorchosti/trackback/

Залишити коментар:

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *